Висновки щодо парламентських виборів у Вірменії

Парламентські вибори у Вірменії пройшли на тлі потенційно можливої загрози загострення ситуації у Нагірному Карабасі, де 2 квітня 2016 року розпочалась так звана чотириденна війна, приводом до якої послужило вбивство вірменського військового. 

31 березня Саргсян заявив: «2 квітня ми запалимо ладан над могилами наших військових, що загинули, відбиваючи напад Азербайджану». Ця заява демонструє, що зовнішньополітичний фактор лишається надважливим для вірменських виборців і на ці вибори покладаються величезні надії щодо врегулювання конфлікту у Нагірному Карабасі, попередні спроби вирішення якого характеризувались всебічною політичною безвідповідальністю сторін. Формула врегулювання конфлікту від ЄС та ООН є контраверсійною: у документах ООН є згадування прихильності територіальної цілісності Азербайджану, але це є цілком неприйнятною ситуацією для Вірменії, тому що навіть плюс, на якому наголошували представники євроспільноти, у вигляді стабільного припинення вогню опинився під великим питанням 2 квітня 2016 року та вчергове підтвердили нежиттєздатність Бішкекського протоколу та неможливість гарантувати безпеку на цих територіях силами РФ. Але Вірменія все ще виступає за сценарій врегулювання Карабаського конфлікту шляхом розміщення російського миротворчого контингенту по периметру лінії розмежування.

Цей фактор спричинив такі підсумки виборів:

- Орієнтація на Росію. Понад 90% голосів на виборах отримали політичні сили які у питаннях економіки та безпеки орієнтуються виключно на Росію. Дві партії, які відстоюють євроатлантичну інтеграцію сумарно отримали лише близько 7% голосів.

- Однопартійна більшість у парламенті. Пропрезидентська Республіканська партія, яка зараз має більшість мандатів у Національних зборах може підтвердити свій результат і сформувати однопартійну більшість. За попередніми результатами вона отримує близько 50% голосів. Це відкриває шлях до збереження при владі чинного президента Сержа Саргсяна і обрання його прем’єр-міністром у 2018 р.

- Міф про відкриті списки. Вибори вперше відбувалися за пропорційною системою із відкритими списками. Перехід на нову систему призвів лише до незначного збільшення черг (частині виборців було складно розібратися із процедурою голосування) та затягування із підрахунком голосів. Це важливо, оскільки українські політики часто спекулюють і пов’язують відкриті списки із «суцільним хаосом» і повним нерозумінням цієї системи виборцями.

- Традиційний підкуп. Система із відкритими списками не є запобіжником проти підкупу виборців. Вибори у Вірменії – чергове підтвердження. За даними місцевих експертів рівень підкупу у порівнянні із виборами 2012 р. (змішана система) лише збільшився. Цей фактор потрібно враховувати при проведенні виборчої реформи в Україні.

- Сила популізму. Масштаби популізму на виборах яскраво характеризують обіцянки політиків про майбутні інвестиції у вірменську економіку. В ході виборів керівник уряду пообіцяв залучення інвестицій у розмірі 3,2 млрд. дол. У відповідь найбільший олігарх і лідер виборчого блоку заявив, що його друзі невідкладно готові інвестувати у вірменську економіку 15 млрд. дол. Втім рекорд поставила Комуністична партія, заявивши, що в разі перемоги гарантовано залучить китайські інвестиції в розмірі 17-18 млрд.

- Технологія «шанованих людей». У низці регіонів у день виборів поблизу дільниць перебували групи «шанованих людей», які зустрічали виборців та просили зробити правильний вибір. На жаль, ця колоритна форма використання адмінресурсу була лише невеликою складовою механізмів підкупу, використання адмінресурсу, тиску на виборців, які дали можливість зберегтися при владі пропрезидентським силам.

Також представники ВГО КВУ, що брали участь у місії спостереження за виборами у Вірменії, відзначають значну кількість фактів порушення виборчого законодавства, використання адмінресурсу та тиску на виборців, ЗМІ та представників громадянського суспільства.