Фінальний звіт КВУ за результатами місцевих виборів 2015 року

25 жовтня 2015 р. в Україні відбулись чергові місцеві вибори за новим законом про місцеві вибори. Цей закон було прийнято на виконання коаліційної угоди парламентської Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна», сформованої за результатами позачергових виборів 26 жовтня 2014 року.

Виборчий процес відбувався в умовах Антитерористичної операції на Сході України, коли частина населених пунктів Луганської та Донецької областей знаходяться під контролем проросійських бойовиків. 

З огляду на це, два документи регулювали території, на яких не відбувались місцеві вибори, – Постанова Верховної Ради від 17 березня 2015 року про визнання окремих районів, міст, сіл та селищ Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями та Постанова ЦВК, яка визначила 91 населений пункт у Донецькій та 31 у Луганській області, де вибори не відбувалися.

Відповідно до перехідних положень закону «Про місцеві вибори», вони також не відбувались у АРК Крим у зв'язку зі здійсненням Російською Федерацією тимчасової окупації та збройної агресії проти України та неможливості забезпечення дотримання стандартів проведення виборів ОБСЄ.

Особливістю проведення місцевих виборів 2015 р. також стало одночасне проведення місцевих виборів та перших місцевих виборів у об’єднаних територіальних громадах. Реформи децентралізації та місцевого самоврядування передбачають укрупнення територіальних громад шляхом добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст. В тих 159-ти громадах, де процес об’єднання завершився, відбулись перші вибори.

Закон «Про місцеві вибори», відповідно до якого проходили місцеві вибори 25 жовтня 2015 року, був прийнятий 14 липня 2015 року, за три місяці до виборів. Незважаючи на те, що у суспільстві існував консенсус щодо необхідності прийняття нового законодавства про місцеві вибори, було порушено принцип стабільності виборчого законодавства, визначений Кодексом належної практики у виборчих справах Венеціанської комісії. Суть принципу полягає у тому, що основні елементи виборчого права, зокрема виборча система, склад виборчих комісій і визначення меж виборчих округів не можна переглядати менш, як за рік до проведення виборів.

Саме виборча система у новому законі зазнала доволі суттєвих змін у порівнянні з попереднім законодавством. Однозначним плюсом експерти відзначили проведення виборів міського (міст, кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) голови за мажоритарною системою абсолютної більшості. В інших містах, а також селах і селищах на виборах міського, селищного, сільського голови застосовується мажоритарна система відносної більшості. За такою ж системою проводяться вибори депутатів сільської та селищної ради.

Більш неоднозначною виборча система була для виборів депутатів обласної, районної, міської та районної у місті рад. Для відповідного рівня виборів коаліційна угода передбачала запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками. Два з чотирьох законопроектів передбачали таку виборчу систему, однак був прийнятий інший законопроект.

Вибори до цих рад проводились за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ.

Низка експертів із виборчого законодавства, напередодні виборів відзначали, що запропонована виборча система є доволі складною для розуміння виборців та інших суб’єктів виборчого процесу, а виборчий бар’єр у 5% грає на руку більшим політичним партіям. Законом не передбачалось самовисування на виборах депутатів обласних, районних, міських та районних у містах рад.

Більшість процедур нового Закону України «Про місцеві вибори» були перенесені із попереднього Закону, хоча ці процедури значно краще прописані у Законі України «Про вибори народних депутатів». Оскільки Закон України «Про місцеві вибори» приймався у дуже короткий строк, на покращення цих виборчих процедур часу не вистачило.

Іншим дискусійним питанням на місцевих виборах стало питання голосування осіб, які в день голосування перебувають не за місцем реєстрації. На відміну від виборів народних депутатів та Президента України, коли право на голосування надається особам на підставі їхнього громадянства, законодавство про місцеві вибори передбачає, що у них беруть участь у якості виборців саме члени територіальної громади. Приналежність до територіальної громади визначається виключно за зареєстрованим місцем проживання. З цих підстав на місцевих виборах 25 жовтня громадяни не могли проголосувати не за місцем реєстрації. Таким чином, серед тих, хто мав труднощі із голосуванням або не міг проголосувати, були такі категорії осіб, як військовослужбовці строкової служби, трудові мігранти, громадяни України, які проживають за кордоном, ті, хто за вироком суду перебуває у місцях позбавлення волі, особи, які не мають реєстрації місця проживання з причин відсутності житла, з певних ідеологічних міркувань. Також не змогли проголосувати внутрішньо переміщені особи через їхню приналежність до територіальних громад, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, де місцеві вибори не відбувались.

Серед нововведень Закону «Про місцеві вибори» 2015 року стало також перше включення норми про гендерну квоту до виборчого законодавства України. Закон «Про місцеві вибори» містить положення, що представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.

З-поміж іншого, одним із позитивів Закону «Про місцеві вибори» можна вважати зменшення кількості депутатів місцевих рад різного рівня. До прикладу, за законом зразка 2010 року, кількість депутатів ради при чисельності населення від 50 тисяч до 100 тисяч становила 36-50 депутатів, тоді як за законом 2015 року – 36. Там, де чисельність населення становить від 500 тисяч до 1 мільйона кількість депутатів з 60-90 зменшилась до фіксованих 64-ох. Таким чином, загальна кількість депутатів місцевих рад зменшилась із 225 172 до 162 009 (у АР Крим та окремих районах Донбасу вибори не проводилися).