Фінальний звіт за результатами ґендерного моніторингу на місцевих виборах 2015 року в Україні

 1. Передумови проведення виборів.

Місцеві вибори 25 жовтня 2015 р. – перші вибори в Україні, що проходять за існування ґендерної квоти у виборчому законодавстві. Квота була запроваджена одночасно зі зміною виборчої системи. 14.07.2015 року, за три місяці до виборів, був прийнятий Закон України «Про місцеві вибори». За новою системою, вибори до депутатів обласної, районної, міської та районної у місті рад проводяться за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ.

Така виборча система істотно відрізняється від попередньої, де половина депутатів обиралась в одномандатних округах з можливістю самовисування, а половина – в закритих партійних списках. Крім списку кандидатів, закріплених за округами, нова система передбачає існування лідерів списків – кандидатів, які гарантовано потрапляють до відповідної ради, якщо партія подолала 5% бар’єр. Новий закон про місцеві вибори запроваджує обрання голів великих міст (кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) мажоритарною системою абсолютної більшості – тобто, в два тури.

Виборчий процес відбувався в умовах Антитерористичної операції на Сході України та тимчасової окупації Російською Федерацією територій Луганської та Донецької областей та АРК Крим. Вибори проходили на частині територій Луганської та Донецької областей, але не до обласних рад. Вибори також не проводились в населених пунктах уздовж лінії розмежування, що знаходяться в зоні обстрілів.

Попередні чергові місцеві вибори проходили у 2010 р. За статистичними відомостями Центральної виборчої комісії, на виборах 2010 р. жінки отримали 46,8% мандатів у місцевих радах всіх рівнів. Також жінки були обрані на 27,6% посад голів усіх рівнів1. Ґендерна статистика ЦВК не розділена по радах та головах різного рівня, що створює враження збалансованого представництва.

В той же час, в Україні існує тенденція – чим вищий рівень представницького органу, тим менше жінки представлені серед депутатів. За даними NDI2, станом на 1 січня 2013 р. у 27 регіонах жінки становили 12% в обласних радах, 23% в районних радах, 51% у сільських радах і 46% у селищних радах.

Так само, чим більший населений пункт, тим рідше жінок обирають на посаду голови. На рівні міст зі спеціальним статусом (Київ та Севастополь) та міст-обласних центрів, з 1991 р. жінок тільки двічі обирали на посаду міського голови (Житомир, 1996 р., та Херсон, 1994 р.).

2. Методологія моніторингу.

Предметом даного дослідження був комплексний аналіз участі жінок у виборчому процесі, включно із аналізом законодавства про позитивні заходи щодо забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків для участі у виборах, моніторингом реалізації цього законодавства, моніторингом участі жінок у виборах на рівні виборчої адміністрації, керівних органів партій, кандидатів на посади міських голів м. Києва та міст-обласних центрів; аналізом результатів виборів.

Зокрема, КВУ перевіряв, чи статути політичних партій містять норму про квоту; чи дотримана квота в списках кандидатів; скільки жінок і чоловіків очолюють керівні органи партій на центральному та обласному рівні; скільки жінок і чоловіків є членами виборчих комісій та обіймають в комісіях керівні посади.

Методи збору інформації включали: збір інформації з відкритих джерел; комунікацію із учасниками виборчого процесу та представниками виборчої адміністрації; інформаційні запити до відповідних органів; спостереження за проведенням виборчої кампанії кандидатів на посаду міського голови а також виборчої кампанії партій на підтримку списків кандидатів до обласних рад та міських рад.

Моніторинг проводився в усіх областях України, у м. Києві та в усіх містах-обласних центрах. В Донецькій та Луганській областях, моніторинг проводився в містах Сєвєродонецьк та Краматорськ. Також моніторинг проводився в м. Біла Церква – найбільшому за кількістю населення місті Київської області.

Над збором інформації та підготовкою звіту працювали експерти центрального офісу Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» (КВУ), а також 25 довготермінових спостерігачів КВУ. Моніторинг охоплює період з 5 вересня до 23 листопада 2015 р.

Звіт підготовлено в рамках діяльності КВУ «Ґендерний моніторинг та сприяння фактичній ґендерній рівності на місцевих виборах 2015 року в Україні» за підтримки Ради Європи. Висловлені тут думки жодною мірою не відображають офіційну позицію Ради Європи.

3. Законодавча база забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на виборах.

Позитивні заходи у вигляді ґендерної квоти відповідають Конституції України, що гарантує надання жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній діяльності. Норма про квоти також відповідає міжнародним нормам та зобов’язанням України із забезпечення громадянам рівних прав і можливостей бути обраними. Зокрема, в 1948 р. Україна приєдналась до Загальної декларації прав людини, в 1973 р. ратифікувала Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, в 1981 р. ратифікувала Конвенцію Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, в 1999 р. приєдналась до Хартії Європейської безпеки (ОБСЄ).

Загальна рекомендація №5 (1988 р.) Комітету по ліквідації дискримінації щодо жінок, утвореного у відповідності до Конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прямо рекомендує державам запровадження тимчасових позитивних заходів, преференцій або квот для жінок для інтеграції жінок у політику та досягнення фактичної рівності. Кодекс належної практики у виборчих справах (2002 р.) Венеціанської  комісії також рекомендує, в разі існування відповідної конституційної основи, ухвалення у виборчому законодавстві  відповідних норм, що якоюсь мірою сприяли б балансові або навіть і паритетові у представництві чоловіків і жінок у виборних органах.

Перша згадка про необхідність забезпечення представництва обох статей міститься в Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» №2866-15. Ст.15 під назвою «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі» стверджує: «Рівні виборчі  права  та можливості жінок і чоловіків забезпечуються законодавством України. Політичні партії, виборчі блоки під час висунення кандидатів у народні депутати України в  багатомандатному  загальнодержавному виборчому окрузі передбачають представництво жінок і чоловіків у відповідних виборчих списках. Контроль за цією вимогою здійснюють виборчі комісії».

Така норма містить ряд недоліків. Зокрема, неконкретно визначено рівень представництва. Крім того, норма не стосується місцевих виборів. Норма виявилась також недієвою – з 2005 р. не втілено механізму контролю виборчих комісій за тим, щоб в списку серед чоловіків була хоча б одна жінка, та навпаки.

Наступним етапом в затвердженні квот стало ухвалення змін до Закону України «Про політичні партії» №2365-III. В 2013 р. в статті 8 «Статут політичної партії» перелік обов’язкових відомостей, що має містити такий статут, доповнено положенням про квоту у виборчому списку кандидатів у народні депутати України. 14.07.2015, одночасно з прийняттям нового закону про місцеві вибори, було внесено ще одне доповнення до закону про політичні партії щодо квоти на місцевих виборів. Остаточна редакція виглядає так: «Статут політичної партії має містити такі відомості: … розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад  в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку».

Така норма є прогресивною, проте не має прямого впливу на формування партіями виборчих списків. Невнесення до статуту положення про квоту, так само як порушення цієї норми статуту, не є підставою для відмови в реєстрації списку кандидатів.

Місцеві вибори 25 жовтня 2015 р. – перші вибори в Україні, що проходять за існування ґендерної квоти у виборчому законодавстві. Стаття 4. «Рівне виборче право» нового закону передбачає: «Представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку».

Недоліком закону є неімперативний характер ґендерної квоти. Недотримання квоти не згадується в законі серед підстав для відмови у реєстрації списків кандидатів. ЦВК Постановою №362 від 23 вересня затвердила відповідне Роз’яснення, зазначивши, що відмова в реєстрації кандидатів у депутати з підстав недотримання положення Закону щодо  представництва осіб однієї статі у виборчих списках не допускається.

Дане Роз’яснення спровокувало чисельні дебати, а також судові позови від двох партій – учасників виборчого процесу – проти Центральної виборчої комісії. 30 вересня Київський апеляційний адміністративний суд задовольнив позов київського осередку партії «Самопоміч». В той же день, той самий суд (у іншому складі суддівської колегії) відмовив у задоволенні аналогічного позову від партії «Сила людей». ЦВК оскаржила постанову про задоволення позову «Самопомочі» у Вищому адміністративному суді, і Вищий адміністративний суд скасував рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

Хоча норма про квоту не передбачає санкції за її невиконання, Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» (КВУ) вважає саму появу такої норми прогресом для виборчого законодавства України.

Включення положення про квоту дозволило піднести проблему відсутності ґендерної рівності на порядок денний суспільства. Саме запровадження квоти у Законі про місцеві вибори може стати поворотним моментом для реформування виборчого законодавства загалом.

Комітет виборців України рекомендує Верховній Раді України ухвалити зміни до Закону «Про місцеві вибори» (Ст.46), включивши недотримання ґендерної квоти до переліку підстав для відмови у реєстрації списку кандидатів.

Проблема неоднакового застосування Закону територіальними виборчими комісіями не була повністю вирішена. Деякі обласні, міські та районні ТВК відмовляли у реєстрації списків кандидатів через недотримання квоти, або скасовували їх реєстрацію, що поставило учасників виборчого процесу у нерівні умови. Спостерігачі КВУ фіксували масові випадки таких проблем у Волинській, Закарпатській, Житомирській, Львівській, Сумській, Херсонській та Харківській областях. Було зафіксовано також випадок, що партії відмовили у реєстрації списку через те, що у списку було менше 30% чоловіків – саме з такої підстави Волинська обласна ТВК відмовила партії «Соціалісти». Суди скасували рішення ТВК.

4. Участь жінок і чоловіків в адмініструванні виборів.

Центральна виборча комісія (ЦВК) складається з 15 осіб, 6 з них (або 40%) – це жінки. В тому числі, жінки займають посади одного з двох Заступників Голови Центральної виборчої комісії (Жанна Усенко-Чорна), а також Секретаря Центральної виборчої комісії (Тетяна Лукаш).

Жінки достатньо представлені у найвищому органі адміністрування виборів в Україні. Однак, строк повноважень більшості членів ЦВК, і в тому числі 5 з 6 жінок-членів, закінчився. Вони можуть бути в будь-який момент звільнені Верховною Радою за поданням Президента.

Щодо ґендерного складу територіальних виборчих комісій (ТВК), існує певний дисбаланс. Для України є традиційним, що цю роботу виконують переважно жінки. Так, на місцевих виборах 2010 р. жінки займали 68% посад в ТВК.

В середньому, в ТВК всіх рівнів 73,5% посад займають жінки. Середні показники представництва жінок на керівних посадах відповідні: 70% серед голів, 68% серед заступників голів, 87% серед секретарів. Однак, такі середні показники складаються з двох різних груп ТВК – умовно «ТВК вищого рівня» та «ТВК нижчого рівня». Проаналізувавши склад ТВК, сформованих Центральною виборчою комісією на виборах 2015 р., КВУ дійшов висновку, що при поданні до складу ТВК вищого рівня, партії надавали перевагу чоловікам через ґендерні стереотипи. За результатами ж призначення Центрвиборчкомом керівного складу цих ТВК з числа осіб, відібраних жеребкуванням (50% жінок та 50% чоловіків), виявилось, що 61% посад голів обіймають чоловіки, так само як 59% посад заступників голів.

КВУ закликає політичні партії та органи адміністрування виборів, відповідальні за формування складу виборчих комісій, уникати ґендерних стереотипів. В Україні достатньо кваліфікованих та досвідчених жінок, які можуть очолювати виборчі комісії різного рівня.

5. Роль партій у сприянні рівним можливостям участі жінок і чоловіків у виборах.

За існуючої виборчої системи без можливості самовисунення кандидатів до обласних та міських рад  ключовою є роль партій та місцевих партійних осередків у пропорційному висуванні, організаційній та фінансовій підтримці кандидатів обох статей. Партійні осередки затверджують кандидатів, визначають лідерів списків, розподіляють виборчі округи, розпоряджаються виборчими фондами.

5.1. Ґендерний баланс в керівних органах партій

Комітет виборців України проаналізував ґендерний склад керівництва обласних осередків партій, які висували списки кандидатів до відповідних обласних рад.

Аналіз було здійснено на основі відкритих даних по 10 областям: Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Сумській, Полтавській, Харківській, Хмельницький, Чернігівській, Чернівецькій та Черкаській. Типовою є ситуація, коли серед 15 обласних осередків політичних партій тільки один очолює жінка (Сумська область). Загалом по 10 областям, з 141 обласних осередків, жінки очолюють 18 (або 12,8%).

Місцеві організації партій підпорядковуються центральним органам партій.

Серед 123 партій, що взяли участь у місцевих виборах, тільки в 23 випадках центральні органи партії очолює жінка, або жінка є одним з керівників (17,4%).

КВУ закликає політичні партії бути більш відкритими до залучення жінок до керівних органів партії як на центральному рівні, так і на рівні місцевих осередків. Активна участь жінок у внутрішньопартійній діяльності в перспективі сприятиме ширшому представництву жінок і у місцевих радах.

5.2. Дотримання норми про ґендерну квоту в статутах партій

Комітет виборців України проаналізував статути політичних-партій – учасників виборчого процесу.

З 132 партій, що брали участь у місцевих виборах, тільки 51 (або 38%) розміщують свій статут у вільному доступі. Серед опублікованих статутів, 13 (або 25%) враховують норму про квоту в списках кандидатів до Верховної Ради. КВУ звертає увагу, що в тих випадках, коли є інформація про дати внесення змін до статутів, партії включили цю норму своїх до статутів вже після парламентських виборів 26 жовтня 2014, хоча відповідна вимога в Законі «Про політичні партії» запроваджена за рік до виборів, в листопаді 2013 р.

Жоден з доступних статутів політичних-партій – учасників місцевих виборів не враховує норму про квоту в списках кандидатів до місцевих рад.

Включення до статутів норми про квоту із значним запізненням, або її не включення, викликані браком механізму, що стимулював би партії вносити відповідні зміни.

В Україні загалом зареєстровано 313 політичні партії. 20 з них зареєстровані після запровадження норми про обов’язковість положення про квоту на місцевих виборах в статутах партій, тобто після 14 липня 2015 р. КВУ подавав запит до Управління реєстрації громадських формувань, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо доступу до текстів статутів цих партій. Управління не надало відповіді.

З 20 нових партій тільки одна, політична партія «УНА-УНСО», розміщує свій статут у вільному доступі. Статут містить тільки норму про квоту щодо парламентських виборів. Статут був затверджений установчим з’їздом 1 січня 2014 р., а зареєстрована партія була 20 серпня.

Комітет виборців України закликає політичні партії вносити зміни про квоту на місцевих виборів до статутів відповідно до вимог Закону «Про політичні партії». КВУ також закликає партії встановлювати для себе вищі стандарти – на рівні 40% квоти.

КВУ рекомендує Управлінню реєстрації громадських формувань відмовляти в реєстрації політичним партіям, що не дотримуються норми закону і не включають до статутів норму про квоту.

КВУ рекомендує Територіальним управлінням юстиції не реєструвати місцеві осередки партій, чиї статути не відповідають вимогам Закону «Про політичні партії».

Комітет виборців України також звертає увагу, що відсутність у громадян та громадського суспільства доступу до статутів партій-учасників виборчого процесу є несприятливим для формування свідомого волевиявлення та проведення громадського моніторингу.

КВУ рекомендує Центральній виборчій комісії публікувати статути на сайті ЦВК в розділі «Перелік політичних партій, якими прийнято рішення про участь їх місцевих організацій у місцевих виборах».

6. Участь жінок у виборах до обласних та міських рад

6.1. Повторна участь у виборах.

Комітет виборців України проаналізував повторне балотування депутатів у вибіркових місцевих радах. Зокрема, КВУ підрахував, скільки депутатів міських рад м. Суми, Тернопіль, Київ, Житомир, Дніпропетровськ, Луцьк, Рівне, Хмельницький, Чернігів, діючих на час проведення виборів, фігурували як кандидати до цих рад. В середньому, серед 118 жінок-депутаток балотувались 81 особа, або 68,6%. Серед 543 чоловіків-депутатів, балотувались 322 осіб, або 59,3%. В середньому, жінки-депутатки міських рад частіше балотувались повторно. Це свідчить про інтерес жінок до участі в політичному житті.


Кількість депутатів жінок,

до виборів 25.10.2015

З них брали участь у виборах 25.10.2015 як кандидати до тієї ж ради

Кількість депутатів чоловіків,

до виборів 25.10.2015

З них брали участь у виборах 25.10.2015 як кандидати до тієї ж ради

Кількість

%

Кількість

%

м. Суми

15

13

86,7

73

38

52

м. Тернопіль

6

5

83,3

50

20

40

м. Київ

18

14

77, 8

102

81

79,4

м. Житомир

13

9

69,2

47

23

48,9

м. Дніпропетровськ

27

18

66,7

91

53

58,2

м. Луцьк

8

5

62,5

42

30

71,4

м. Рівне

9

5

55,5

45

26

57, 8

м. Хмельницький

9

5

55,5

50

32

64

м. Чернігів

13

7

53,8

43

19

44,2

6.2. Дотримання квоти в списках кандидатів до міських рад

Комітет виборців України проаналізував списки місцевих організацій партій, зареєстрованих на вибори до міських рад.

В середньому, рівень представництва жінок в списках до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів по всій Україні дорівнював 32,1%. З 17278 зареєстрованих кандидатів, 5545 були жінками.

Така ситуація була характерною для кожної окремої міської ради. Крім Івано-Франківська (29,7%), Рівного (28,5%) та Черкас (27%), загальний рівень представництва жінок серед кандидатів в депутати дорівнював або перевищував 30%.

Серед лідерів – Дніпропетровськ (36%), Чернігів (35,5%), Херсон (35,2%) та Полтава (34,2%).

Водночас, слід відзначити, що навіть лідери не мають значного перевищення квоти.

Норма про квоту була дотримана у 310 списках з 430, тобто у переважній більшості.

Найбільше жінок-кандидаток в 22 міські ради висунули «Батьківщина», Всеукраїнське об’єднання «Свобода», «Наш край» та Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Партії, що висунули найбільше жінок-кандидаток в депутати міських рад м. Київ та міст – обласних центрів

загалом кандидатів у списках

з них жінок

% жінок у списках

Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»,

1160

353

30,4

Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода»

1032

332

32,2

Політична партія «Наш край»

1005

317

31,5

Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність»

1171

315

26,9

Радикальна Партія Олега Ляшка

1003

305

30,4

Політична партія «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

922

291

31,6

Політична Партія «Опозиційний блок»

799

261

32,7

Політична партія «Об’єднання «Самопоміч»

726

245

33,7

6.3. Дотримання квоти в списках кандидатів до обласних рад

Комітет виборців України проаналізував списки місцевих організацій партій, зареєстрованих на вибори до обласних рад.

В середньому, рівень представництва жінок в списках до обласних рад по всій Україні дорівнює 29,6%. Норма про квоту була дотримана у 195 списках з 318, тобто у переважній більшості.

Порівняно зі списками до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів, партії рідше дотримувались квоти — вона дотримана в 61% списків до обласних рад проти 72% списків до міських рад. Загальний рівень представництва жінок в списках до обласних рад також є нижчим — 29,6% проти 32,1% у списках до міських рад.

 

Найбільше жінок-кандидаток в 22 міські ради висунули «Батьківщина», Всеукраїнське об’єднання «Свобода», Радикальна партія Олега Ляшка та УКРОП.

Партії, що висунули найбільше жінок-кандидаток в депутати обласних рад

загалом кандидатів у списках

з них жінок

% жінок у списках

Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»

1640

487

29,7

Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода»

1531

472

30,8

Радикальна партія Олега Ляшка

1424

418

29,3

Політична партія «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

1321

400

30,3

Політична партія «Опозиційний блок»

1313

393

29,9

Партія Блок Петра Порошенка «Солідарність»

1702

348

20,4

Політична партія «Наш край»

1188

324

27,3

Партія «Відродження»

983

313

31,8

6.4. Жінки – лідери списків.

З 318 списків кандидатів до обласних рад, тільки 28 списків очолювали жінки, що складає 8,8%. З 480 списків кандидатів до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів, тільки 58 списків очолювали жінки, що складає 12,1%. Загалом, з 748 списків, жінки очолили 86 (або 11,5%). Такий показник не є пропорційним до представництва жінок загалом у списках (30,8%). Це може свідчити про неготовність партій до висування та підтримки жінок-лідерів.

З 132 партій, що взяли участь у виборах, тільки 34 висували жінок як лідерів списків до обласних рад чи рад м. Києва та міст обласних центрів.

18 партій висунули 3 і більше жінок-лідерів списків.

 

Політична партія

Кількість жінок-лідерів списків

Загалом списків

Партія «Відродження»

9

25

Радикальна Партія Олега Ляшка

9

44

Політична партія Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»

8

44

Політична партія «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»

8

44

Політична партія «Об’єднання «Самопоміч»

7

31

Аграрна партія України

6

29

Політична партія «Соціалісти»

6

28

Політична партія «Громадський рух «Народний контроль»

5

24

Політична партія «Громадянська позиція»

4

25

Політична партія «Нова держава»

4

25

Політична Партія «Опозиційний блок»

4

39

Політична партія «Патріот»

4

9

Партія Блок Петра Порошенка «Солідарність»

3

44

Політична партія «Воля»

3

9

політична партія ДемАльянс (Демократичний альянс)

3

12

Політична партія «Європейська партія України»

3

6

Політична Партія «Партія простих людей Сергія Капліна»

3

15

Політична партія «Спільна дія»

3

4

6.5. Агітація на підтримку жінок-кандидаток.

Довготермінові спостерігачі КВУ проводили моніторинг виборчих кампаній на підтримку жінок-кандидаток. Ці дані порівнювались із результатами загального моніторингу передвиборчої агітації, який проводив КВУ в рамках спостереження за виборчим процесом. Довготермінові спостерігачі КВУ оцінювали пропорційність агітації на підтримку жінок, враховуючи кількість жінок і чоловіків у списках кандидатів, а також інтенсивність агітації – кількість білбордів, сіті-лайтів, агітаційних наметів, публічних заходів тощо.

На початку виборчої кампанії, зовнішня агітація на підтримку жінок-кандидаток (плакати, білборди) велась в м. Київ та 8 обласних центрах з 21: Дніпропетровську, Житомирі, Запоріжжі, Кіровограді, Львові, Миколаєві, Полтаві, Тернополі та Черкасах. На території областей, така агітація була ще менш розповсюдженою — спостерігачі КВУ повідомляли про поодинокі випадки у Дніпропетровській, Житомирській, Львівській, Полтавській, Хмельницькій та Черкаській областях. Загалом, в просторі зовнішньої політичної реклами жінки займали ледь 10% від простору чоловіків-кандидатів (з розрахунку кількості білбордів). Інші форми агітації на підтримку жінок — зустрічі, організація концертів, розповсюдження друкованої продукції були скоріше виключенням.

Порівняно з початком виборчої кампанії, з середини жовтня агітація на підтримку жінок-кандидатів стала більш помітною в усіх областях. Втім, така агітація не була пропорційною агітації на підтримку кандидатів чоловіків.

Більш пропорційною агітація на підтримку жінок-кандидаток була в 12 містах-обласних центрах: Вінниці, Луцьку, Львові, Житомирі, Миколаєві, Одесі, Рівному, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах, Чернігові, Сумах.

Загалом КВУ оцінює присутність жінок-кандидатів у зовнішній рекламі (білборди, плакати, реклама в ЗМІ, агітаційні намети тощо) на рівні 15% від кандидатів загалом.

Присутність жінок-кандидатів у зовнішній рекламі не була пропорційною їх представництву у списках (в межах 26 — 36%).

КВУ звертає увагу, що значна частина партійної агітації присвячена кандидатам — лідерам списків, а жінки серед них дуже мало представлені.

КВУ закликає партії в майбутньому не обмежуватись формальним виконанням квот при реєстрації списків кандидатів, а надавати пропорційну фінансову та організаційну підтримку всім кандидатам.

Переважна більшість політичних партій не робили спеціальних зусиль для представлення жінок зі своїх списків до місцевих рад. Жінки представлені тільки в контексті презентації списків загалом.

Системні кампанії на підтримку жінок-кандидаток в окремих регіонах проводили партії Блок Петра Порошенка «Солідарність», Об’єднання «Самопоміч», «Батьківщина», «Опозиційний блок», «Відродження», «Наш край».

Спостерігачі КВУ повідомляють також про окремі кампанії на підтримку жінок-кандидаток партій «Громадська сила», Радикальної партії Олега Ляшка, «Патріот», «Української галицької партії», партії «Народний контроль», «Нова держава», «Наш край», «Партії конкретних справ», «Партії духовності і патріотизму, «Партії вільних демократів», ДемАльянсу, Народного руху, Руху за реформи, «Сили людей», «Нових обличь», Партії економічного відродження України, Вінницької європейської стратегії, «Аграрної партії України», партії «Черкащани», «Громадянської позиції Анатолія Гриценка», «Сили людей» та «Українського об’єднання патріотів – УКРОП».

Спостерігачі КВУ відмічають деякі тенденції у веденні агітації на підтримку жінок-кандидаток: білборди та великі рекламні конструкції з персоніфікованою рекламою переважно використовувались на підтримку чоловіків; агітація із використанням дешевших носіїв – газет, листівок, плакатів, а також соціальних мереж, зустрічей – була більш пропорційною; в деяких регіонах жінки активніше проводили агітацію за принципом «від дверей до дверей».

7. Участь жінок у виборах міських голів.

Серед 394 кандидатів на посаду міського голови в Києві та містах-обласних центрах, було тільки 57 (або 14,7%) жінок. Найбільш активно жінки-кандидатки брали участь у виборах мера м. Одеса (33% кандидатів), Житомир (22%), Рівне та Миколаїв (по 18%), Полтава та Луцьк (по 16%). На виборах мерів міст Тернопіль, Черкаси та Суми не було зареєстровано жодної жінки-кандидатки.

Більша частина жінок-кандидаток була самовисуванками – 30 з 57, або 52,6%. Відсоток самовисуванок серед кандидаток був вищим, ніж серед кандидатів чоловіків – 52,6% проти 40%. Жінки демонструють високий інтерес до участі у політиці.

Серед партій, найбільше кандидаток на посаду міського голови в Києві та містах-обласних центрах висунули партії Блок Петра Порошенка «Солідарність», «Відродження» та «Сила людей» – по 3 кандидатки.

За результатами останніх чергових місцевих виборів 2010 р., всі посади голів м. Київ та міст-обласних центрів зайняли чоловіки. На час проведення виборів, серед виконуючих обов'язки голів цих 22-х міст було дві жінки — в.о. мера м. Житомир (Любов Цимбалюк, ВО «Батьківщина») та Дніпропетровськ (Галина Булавка, «Наш край»). Обидві балотувались на посаду голови цих міст.

Перед виборами 25 жовтня, активна агітаційна кампанія з використанням зовнішньої реклами на підтримку жінок-кандидатів була відмічена спостерігачами КВУ в 11 містах-обласних центрах, на підтримку 15 кандидаток.

У Вінниці активна агітаційна кампанія проводилась на підтримку Людмили Щербаківської («Батьківщина), в Луцьку – Олени Голєвої (Європейська партія України), в Дніпропетровську – Олени Бабенко («Батьківщина») та Галини Булавки («Наш край»), в Житомирі – Любові Цимбалюк («Батьківщина»), Оксани Чиж («Об’єднання «Самопоміч») та Наталії Леонченко («Опозиційний блок»), в Івано-Франківську – на підтримку Ірини Кулинич («Об’єднання «Самопоміч»), у Львові – Оксани Юринець (Блок Петра Порошенка «Солідарність»), в Одесі – на підтримку Світлани Фабрикант («Відродження») та Олени Алєксєєвої («Патріот»), в Полтаві – Оксани Черкас («Відродження»),  в Чернівцях – Наталії Якимчук (Блок Петра Порошенка «Солідарність»), в Чернігові – Оксани Живенко («Опозиційний блок»), в Херсоні – Олени Урсуленко (Блок Петра Порошенка «Солідарність»).

В м. Київ агітація на підтримку жінок-кандидатів проводилась неактивно. Серед інших, виділялась агітація Любові Богаченко («Жінки України») та Наталії Новак («Громадянська позиція»).

В Сєвєродонецьку (Луганська обл.), активну агітаційну кампанію проводили дві жінки-самовисуванки – Рімма Білоцерковська та Вікторія Нікольська. Обидві використовували друковані матеріали, агітацію в мережі Інтернет. На підтримку Нікольської також встановлювались намети, білборди.

В м. Біла Церква (Київська обл.) активну агітаційну кампанію проводила кандидатка від партії «Громадянська позиція» Людмила Дригало. На її підтримку встановлювались агітаційні намети, білборди, сітілайти, розповсюджувались газети, проводились зустрічі з виборцями.

В другому турі виборів міських голів, що відбувся 15 листопада в 18 обласних центрах та м. Києві, взяли участь 2 жінки-кандидатки. В м. Житомир в другий тур вийшла Любов Цимбалюк, ВО «Батьківщина». В м. Вінниця в другий тур вийшла Людмила Щербаківська, ВО «Батьківщина».

Перед виборами 15 листопада, обидві кандидатки проводили активну агітаційну кампанію, співмірну з кампаніями опонентів-чоловіків. На підтримку Любові Цимбалюк в м. Житомир використовувались агітаційні білборди, сітілайти (співмірно з опонентом), агітаційні намети (співмірно з опонентом), зустрічі (менш активно, ніж опонент), дебати (співмірно з опонентом), кампанія «від дверей до дверей» (більш активно, ніж опонент).

На підтримку Людмили Щербаківської у м. Вінниця використовувались агітаційні намети (співмірно з опонентом), зустрічі (більш активно, ніж опонент), кампанія «від дверей до дверей» (менш активно, ніж опонент), реклама в ЗМІ (менш активно, ніж опонент). Дебати в м. Вінниця не проводились. На відміну від опонента чоловіка, який активно використовував агітаційні білборди, сітілайти, в Людмили Щербаківської такої агітації не відмічено.

8. Результати виборів.

8.1. Результати виборів до міських рад.

Комітет виборців України проаналізував результати виборів до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів. За даними з 22 міських рад, обрано 214 депутаток та 969 депутатів. Таким чином, середній рівень представництва жінок в міських радах – 18,1%.

Такий результат не відповідає представництву жінок серед кандидатів до міських рад на рівні 32,1%. В кандидаток-жінок були менші шанси бути обраними, ніж в кандидатів-чоловіків.

Найбільший рівень представництва жінок – у Чернігівській міській раді, 33,3%. 14 з 42 новобраних депутатів цієї ради – жінки. У Львівській міській раді рівень представництва жінок досяг 25%, з 64 новообраних депутатів, 16 є жінками.

Найнижче представництво жінок – у Івано-Франківській, Кіровоградській міських радах (по 9,5%) та міській раді Ужгорода (8,3%). З 36 депутатів Ужгородської міської ради тільки 3 жінки.

З 214 депутаток, обраних за результатами виборів, 13 (або 6,1%) були лідерами партійних списків. Для порівняння, серед 5552 жінок-кандидаток в міські ради, було 58 лідерів списків, тобто 1%. З одного боку, це свідчить про те, що закріплення за жінками місць в прохідній частині списку сприяє проходженню в місцеві ради. З іншого боку, 93,9% обраних жінок-депутаток отримали мандат завдяки підтримці виборців, а не закріпленому місцю в списку. Тобто в суспільстві є потенціал для підтримки жінок на обрані посади, навіть за умови відносно меншого за чоловіків-кандидатів ресурсного забезпечення агітації.

В порівнянні зі складом міських рад попереднього скликання, ситуація з ґендерним балансом покращилась в 11 з 22 радах. Поріг в 30% було подолано тільки в одній міській раді – а саме, в Чернігівській.

В Сєвєродонецьку (Луганська обл.) за результатами виборів в міську раду пройшли 11 жінок та 25 чоловіків. Представництво жінок складає 30,6%. В Краматорську (Донецька обл.) в міську раду пройшли 13 жінок та 29 чоловіків. Представництво жінок складає 30,9%. В Білій Церкві (Київська обл.) в міську раду пройшли 3 жінки та 39 чоловіків. Представництво жінок складає 7,1%.

Найбільш помітне зростання представництва – у Львівській міській раді (з 7,8% до 25%) та Харківській міській раді (з 11% до 23,8%). Також істотно зросло представництво жінок в Одеській (з 14,7% до 21,9%) та Тернопільській міських радах (з 10,7% до 16,7%). В інших 11 радах представництво жінок зменшилось.

Прямої залежності між відсотком кандидаток та відсотком обраних не відмічено. Наприклад, рівень представництва серед кандидатів в депутати міської ради Запоріжжя був найвищим – 36%. Але за результатами виборів рівень представництва впав з 31,8 до 15,4%. Натомість, серед кандидатів в депутати міської ради Харкова було 30,6% жінок, а за результатами виборів рівень представництва зріс вдвічі.

Серед чинників, що вплинули на ґендерний баланс в новообраних радах, була не тільки «квота», а і зміна виборчої системи, і зміна кількісного складу рад. Переважним чином, склад рад зменшувався, і конкуренція за депутатський мандат зростала. Однак, за результатами виборів КВУ робить висновок, що пропорційне представництво жінок серед кандидатів (і забезпечення такого представництва за допомогою квоти) не є достатньою умовою для покращення ґендерного балансу в міських радах. Потрібні додаткові заходи для заохочення активної участі жінок у виборах та забезпечення рівних можливостей бути обраними.


 Місто

Представництво жінок у складі міської ради VI скликання, %

Представництво жінок у складі міської ради VII скликання, після виборів 25.10.2015, %

% жінок серед кандидатів

Вінниця

16

16,7

33,2

Луцьк

16

19

32,3

Дніпропетровськ

22,9

18,7

30,1

Житомир

21,7

19

33,6

Ужгород

12,2

8,3

31,4

Запоріжжя

31,8

15,4

36

Івано-Франківськ

12,1

9,5

29,7

Київ

15

17,5

32

Кіровоград

20,8

9,5

30,6

Львів

7,8

25

32,7

Миколаїв

16,1

20,4

31,4

Одеса

14,7

21,9

30,6

Полтава

36,2

14,3

34,2

Рівне

16,7

19,5

28,5

Тернопіль

10,7

16,7

34,1

Харків

11

23,8

30,9

Херсон

24

20,4

35,2

Хмельницький

15,2

19,5

31,3

Черкаси

13,3

11,9

27

Чернівці

16,9

14,3

31,8

Чернігів

26

33,3

35,5

Суми

18,7

14

30,5

Комітет виборців України підрахував, які партії провели до міських рад найбільше жінок-депутаток. На першому місці Блок Петра Порошенка «Солідарність» – 43 депутатки, за ним «Об’єднання «Самопоміч» – 39 депутаток, «Батьківщина» та «Опозиційний блок» – по 24 депутатки, «Свобода» – 15, УКРОП та «Відродження» – по 14.

Якщо ж оцінити ті самі партії за відсотком жінок серед обраних депутатів, то на першому місці «Об’єднання «Самопоміч» – 23,5%, на другому місці «Опозиційний блок» та  «Відродження» – по 21,2%, на третьому – «Батьківщина» з 19%. Серед новообраних депутатів від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» – 18% жінок, від УКРОП – 17%, від «Свободи» – 14%.

8.2. Результати виборів до обласних рад.

Комітет виборців України проаналізував результати виборів до обласних рад. За даними 22 обласних рад, обрано 252 депутатки та 1422 депутати.

Середній рівень представництва жінок в обласних радах за результатами виборів – 15%. Порівняно із попередніми виборами, коли жінки отримали 12% мандатів в обласних радах, ситуація із ґендерним балансом несуттєво покращилась.

Втім, такий результат не відповідає відсотку жінок серед кандидатів до обласних рад – 29,8%. Так само як і на виборах до міських рад, в кандидаток-жінок були вдвічі менші шанси бути обраними, ніж в кандидатів-чоловіків.

Найбільший рівень представництва жінок – у Сумській обласній раді, 21,9%. 14 з 64 новобраних депутатів цієї ради – жінки. У Хмельницькій обласній раді рівень представництва жінок досяг 21,4%, з 84 новообраних депутатів, 16 є жінками.

Найнижче представництво жінок – у Одеській обласній раді (9,5%). Серед 84 депутатів тільки 8 жінок.

З 252 депутаток, обраних за результатами виборів, 15 (або 5,9%) були лідерами партійних списків. Для порівняння, серед 5425 жінок-кандидаток в обласні ради, було 28 лідерів списків, тобто 0,5%. Як і у випадку з лідерами списків, що пройшли до міських рад, це свідчить як про сприятливість для жінок закріпленого місця у списку, так і про потенціал підтримки від виборців в разі відсутності такого закріплення.

 

Порівняно із міськими радами м. Києва та міст обласних центрів, рівень представництва жінок в обласних радах нижчий – 15 проти 18,1%.

В порівнянні зі складом обласних рад попереднього скликання, ситуація з ґендерним балансом покращилась в 17 з 22 радах. Поріг в 30% не було подолано в жодній обласній раді.

Найбільш помітне зростання представництва – у Львівській обласній раді (з 4,5% до 16,7%), Полтавській (з 4,5 до 15,5%),  Харківській (з 9 до 19,2%) та Хмельницькій обласній раді (з 10,8 до 21,4%). Також істотно зросло представництво жінок в Сумській (з 11% до 20,3%) та Чернівецькій обласних радах (з 9,7% до 15,6%).

В порівнянні з міськими радами, де представництво жінок збільшилось тільки в 11 з 22 рад, обласні ради демонструють більший прогрес.

В Одеській області, найменше представництво жінок серед кандидатів – 26,5%  трансформувалось у найменше представництво серед депутатів – 9,5%. Однак, прямої залежності між відсотком кандидаток та відсотком обраних не відмічено. 


 Область

Представництво жінок у складі обласної ради VI скликання, %

Представництво жінок у складі обласної ради VII скликання, після виборів 25.10.2015, %

% жінок серед кандидатів

Вінницька

14,2

15,5

30,4

Волинська

11,2

10,9

29,9

Дніпропетровська

16,7

17,5

27,1

Житомирська

6,5

10,9

29,9

Закарпатська

9,6

10,3

28,8

Запорізька

15,2 

15,5 

33,6

Івано-Франківська

8,8

13,1

26,9

Київська

13

14,3

28,7

Кіровоградська

11,3

15

30,2

Львівська

4,5 

16,7 

30,8

Миколаївська

16,6

15,6

29,7

Одесська

11

9,5

26,5

Полтавська

4,5 

15,5 

33

Рівненська

8,9

12,7

26,3

Тернопільська

15,2

14,1

27,7

Харківська

9 

19,2 

32,5

Херсонська

10,8

16,3

31,6

Хмельницька

10,8 

21,4 

29,8

Черкаська

20,2

11,9

27,9

Чернівецька

9,7

15,6

31,9

Чернігівська

11,2

14,1

28,4

Сумська

11

20,3

27,7

Комітет виборців України підрахував, які партії провели до обласних рад найбільше жінок-депутаток. На першому місці Блок Петра Порошенка «Солідарність» – 36 депутаток, за ним «Батьківщина» – 34 депутатки, Об’єднання «Самопоміч» – 30, «Опозиційний блок» – 29, «УКРОП» – 27, Радикальна партія Олега Ляшка – 21, «Відродження» – 19.

Якщо ж оцінити ті самі партії за відсотком жінок серед обраних депутатів, то на першому місці Об’єднання «Самопоміч» – 28,8% (30 жінок зі 104 депутатів), на другому місці УКРОП – 19% (27 зі 140 депутатів), на третьому – Відродження з 18,1% (19 депутаток зі 105).

Серед новообраних депутатів від Радикальної партії Олега Ляшка – 16,7% жінок, від «Свободи» – 16%, від «Опозиційного блоку» – 14,4%, від «Батьківщини» – 13,2%, від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» – 9,4%.

8.3. Результати виборів міських голів м. Києва та міст-обласних центрів.

За результатами голосування 25 жовтня 2015 р. було обрано голів трьох міст-обласних центрів – Харків, Одеса та Тернопіль. В жодному з цих міст посаду міського голови не зайняла жінка.

В Харкові, серед 11 кандидатів була 1 жінка – Меркулова Ганна Олександрівна, від партії «Сила людей». За результатами виборів, вона отримала 0,6% голосів і не увійшла в першу п’ятірку кандидатів.

В Одесі, серед 42 кандидатів було 12 жінок: Олена Алєксєєнко від партії «Патріот» (отримала за результатами виборів 0,2% голосів), Світлана Фабрикант від партії «Відродження» (3% голосів), та 10 кандидаток-самовисуванок. Жодна з самовисуванок не отримала більше 0,2% голосів. Світлана Фабрикант замкнула першу п’ятірку кандидатів.

В Тернополі, серед 11 кандидатів не було жінок.

В м. Київ та 18 містах-обласних центрів за результатами першого туру дві жінки-кандидатки вийшли в другий тур. Це Любов Цимбалюк в Житомирі (25,5% голосів проти 27,7% за кандидата Сергія Сухомлина) та Людмила Щербаківська (13,6% голосів проти 48,2% за кандидата Сергія Моргунова). Обидві кандидатки висувались від ВО «Батьківщина».

В Житомирі, серед 16 кандидатів було загалом 5 жінок. Наталія Чиж від партії «Об’єднання «Самопоміч» отримала 10,7% голосів, Наталія Леонченко від «Опозиційного блоку» – 6,6%, Тетяна Пашкевич від партії «УКРОП» – 3,7%, Світлана Пахольчук від партії «Громадський рух «Народний контроль» – 1,5%. В першу п’ятірку кандидатів увійшли 3 жінки.

У Вінниці, Л. Щербаківська була єдиною жінкою серед 12 кандидатів.

В Луцьку серед 12 кандидатів балотувались 2 жінки – Олена Голєва від партії «Європейська партія України» (2,8%) та Оксана Марищук, самовисуванка (0,5%). В першу п’ятірку кандидатів увійшла 1 жінка.

В Дніпропетровську, серед 31 кандидатів балотувались 8 жінок. Серед них, найбільше голосів отримала Галина Булавка від партії «Наш край» – 1,2%. В першу п’ятірку кандидатів не увійшла жодна жінка.

В Ужгороді, серед 22 кандидатів балотувались 3 жінки. Самовисуванка Марія Бадида отримала 6,8% голосів, Надія Копча від партії «УКРОП» – 2,6%, самовисуванка Вікторія Слюсаренко – 1,1%. В першу п’ятірку кандидатів не увійшла жодна жінка.

В Запоріжжі, серед 26 кандидатів балотувались 3 жінки. В першу п’ятірку кандидатів не увійшла жодна жінка. Найбільший результат – в Наталії Завгородньої від партії «Справедливість», 2,1%.

В Івано-Франківську, серед 11 кандидатів була 1 жінка - Ірина Кулинич від «Об’єднання «Самопоміч». Вона замкнула першу п’ятірку кандидатів з 5,5% голосів.

В Кіровограді, серед 14 кандидатів була 1 жінка - Віта Атаманчук, самовисуванка. Вона увійшла в першу п’ятірку кандидатів з 5,6% голосів.

У Львові, серед 11 кандидатів було 2 жінки. Оксана Юринець від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» замкнула першу п’ятірку кандидатів з 4,4% голосів. Оксана Жолнович від партії «Сила людей» отримала 0,6% голосів.

В Миколаєві, серед 21 кандидата була 1 жінка, самовисуванка, яка отримала 0,4% голосів.

В Полтаві, серед 18 кандидатів було 3 жінки. Оксана Черкас від партії «Відродження» набрала найбільше голосів – 1,1%. В першу п’ятірку кандидатів не увійшла жодна жінка.

У Рівному, серед 11 кандидатів було 2 жінки – обидві самовисуванки. Віта Шинкаренко набрала найбільше голосів – 4,9%. В першу п’ятірку кандидатів не увійшла жодна жінка.

В Сумах та Черкасах серед кандидатів не було жінок.

В Херсоні, серед 19 кандидатів було 3 жінки. Урсуленко Олена від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» увійшла в першу п’ятірку кандидатів з 7,6% голосів. Самовисуванки отримали 1,1 та 0,5% голосів.

В Хмельницькому, серед 14 кандидатів була 1 жінка, самовисуванка, яка отримала 1,6% голосів та не увійшла в першу п’ятірку кандидатів.

В Чернівцях, серед 15 кандидатів було 2 жінки. Наталія Якимчук від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» увійшла в першу п’ятірку кандидатів з 6,2% голосів. Наталія Стрельчук від партії «Відродження» отримала 0,7% голосів.

В Чернігові, серед 16 кандидатів було 2 жінки. Світлана Живенко від «Опозиційного блоку» отримала найбільше – 2,2%. В першу п’ятірку кандидатів увійшли тільки чоловіки.

В Києві, серед 28 кандидатів було 4 жінки – від партій «Громадянська позиція», «Спільна дія», «Жінки України» та «Відродження України». Жодна не отримала більше 1,7% голосів і не увійшла в п’ятірку кандидатів.

В Сєвєродонецьку (Луганська обл.), серед 18 кандидатів було 8 жінок. Рімма Білоцерківська, самовисуванка, замкнула першу п’ятірку кандидатів із 6,1% голосів.

В Краматорську (Донецька обл.) серед 14 кандидатів було 2 жінки. В першу п’ятірку кандидатів увійшли тільки чоловіки.

За результатами голосування 15 листопада 2015 р. було голів м. Києва та 18 міст-обласних центрів в жодному з цих міст посаду міського голови не зайняла жінка.

В Житомирі, Любов Цимбалюк отримала 42,8% голосів проти 52,6% за кандидата Сергія Сухомлина. У Вінниці,  Людмила Щербаківська отримала 33,2% голосів проти 63,9% за кандидата Сергія Моргунова.

Комітет виборців України звертає увагу на взаємозв’язок між активністю агітаційної кампанії на підтримку жінок-кандидаток та результатами виборів.

Найбільше голосів виборців отримали саме ті кандидатки, які мали організаційну та фінансову підтримку з боку партій, що їх висували, активну зовнішню рекламу. Серед виключень – невисокий результат Олени Голєва від партії «Європейська партія України» в Луцьку, Галини Булавки від партії «Наш край» в Дніпропетровську та Світлани Фабрикант від партії «Відродження» в Одесі. Такий результат ймовірно пов'язаний із невисокою підтримкою партій загалом – жодна з партій не отримала мандатів у відповідних міських радах («Європейська партія України» в Луцьку і т.д.).

Активна участь жінок у виборчих кампаніях на посаду міських голів в 11 містах-обласних центрах є позитивним фактором, що потенційно може сприяти їх політичній кар’єрі та подавати приклад іншим на наступних виборах.

Також позитивним фактором є одночасне балотування до складу місцевих рад. 8 з 15 жінок-кандидаток, що проводили найбільш активну кампанію, обрані до складу міських та обласних рад: Людмила Щербаківська (Вінницька обласна рада); Наталія Чиж, Любов Цимбалюк та Наталія Леонченко (Житомирська міська рада); Ірина Кулинич (Івано-Франківська міська рада); Олена Урсуленко (Херсонська міська рада); Наталія Якимчук (Чернівецька міська рада); Світлана Живенко (Чернігівська міська рада). 

8.4. Кандидати та депутати, що вибули

Комітет виборців проаналізував список кандидатів до обласних та міських рад м. Києва та міст-обласних центрів, які вибули з балотування до дня виборів. Серед 137 таких кандидатів, що вибули, 35 жінок (або 25,5%). Оскільки в середньому в усіх списках жінок 30,8%, серед кандидатів, що вибули, немає істотної різниці за ґендерною ознакою.

Серед депутатів, обраних до обласних рад та міських рад м. Києва та міст-обласних центрів, вибуло 20 осіб, в тому числі 3 жінки. Заміни відбулись в складі Хмельницької міської ради, Харківської обласної, Тернопільської обласної, Сумської обласної, Рівненської обласної, Запорізької обласної та Житомирської обласної рад. В результаті замін, в Хмельницькій міській раді представництво жінок збільшилось на 1 особу (за списком Блоку Петра Порошенка «Солідарність»). В Тернопільській обласній раді, представництво жінок зменшилось на 1 особу (за списком партії «Свобода»). Аналогічно в Сумській обласній раді представництво жінок зменшилось на 1 особу (за списком партії «Відродження»). Загалом, відмови кандидатів, обраних до складу обласних рад та міських рад м. Києва та міст-обласних центрів не мали істотного впливу на ґендерний баланс у відповідних радах.

 

9. Висновки та рекомендації.

 

 1. Законодавче забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на виборах розпорошене по трьох Законах: «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»,  «Про політичні партії в Україні», «Про місцеві вибори». Жоден Закон не забезпечує ефективних механізмів застосування квоти на виборах жодного рівня. Зокрема, невнесення до статуту положення про квоту, так само як порушення цієї норми статуту, не є підставою для відмови в реєстрації списку кандидатів. Недотримання квоти не згадується в Законі «Про місцеві вибори» серед підстав для відмови у реєстрації списків кандидатів.

Комітет виборців України рекомендує Верховній Раді України ухвалити зміни до Закону «Про місцеві вибори» (Ст.46), включивши недотримання ґендерної квоти до переліку підстав для відмови у реєстрації списку кандидатів.

Для забезпечення стійкості законодавства, КВУ рекомендує Верховній Раді України ухвалити також зміни до Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», де чітко визначити обов’язковість квот на місцевих виборах та виборах до Верховної Ради. Надалі це положення має втілюватись у Виборчому кодексі або нових редакціях законів про вибори.

2. З 132 партій, що брали участь у місцевих виборах, тільки 51 (або 38%) розміщують свій статут у вільному доступі. Серед опублікованих статутів, 13 (або 25%) враховують норму про квоту в списках кандидатів до Верховної Ради. Жоден з доступних статутів політичних-партій – учасників місцевих виборів не враховує норму про квоту в списках кандидатів до місцевих рад. Відсутність у громадян та громадянського суспільства доступу до статутів партій-учасників виборчого процесу є несприятливим для формування свідомого волевиявлення та проведення громадського моніторингу.

Комітет виборців України закликає політичні партії вносити зміни про квоту на місцевих виборів до статутів відповідно до вимог Закону «Про політичні партії в Україні». КВУ також закликає партії встановлювати для себе вищі стандарти – на рівні 40% квоти.

КВУ рекомендує Управлінню реєстрації громадських формувань відмовляти в реєстрації політичним партіям, що не дотримуються норми закону і не включають до статутів норму про квоту.

КВУ рекомендує територіальним управлінням юстиції не реєструвати місцеві осередки партій, чиї статути не відповідають вимогам Закону «Про політичні партії в Україні».

КВУ рекомендує Центральній виборчій комісії публікувати статути на сайті ЦВК в розділі «Перелік політичних партій, якими прийнято рішення про участь їх місцевих організацій у місцевих виборах».

3. Жінки достатньо представлені у найвищому органі адміністрування виборів в Україні. Однак, строк повноважень більшості членів ЦВК, і в тому числі 5 з 6 жінок-членів, закінчився.

За результатами моніторингу, при поданні до складу ТВК вищого рівня, партії надавали перевагу чоловікам: 61% посад голів ТВК вищого рівня обіймають чоловіки (при представництві серед членів 50%). На противагу, в ТВК нижчого рівня 75% членів – жінки, так само як 72% голів.

 КВУ рекомендує депутатським фракціям та групам, що уповноважені робити пропозиції щодо призначення на посаду членів ЦВК; Президенту України, уповноваженому робити подання про призначення; та Верховній Раді, що призначає на посаду членів ЦВК, врахувати ґендерний баланс вищого органу адміністрування виборів і забезпечити не менш ніж 30% представництва жінок.

 КВУ закликає політичні партії та органи адміністрування виборів, відповідальні за формування складу територіальних виборчих комісій, уникати ґендерних стереотипів.

4. За нової виборчої системи без можливості самовисування кандидатів до обласних та міських рад  ключовою є роль партій та місцевих партійних осередків у пропорційному висуванні, організаційній та фінансовій підтримці кандидатів обох статей.

За результатами моніторингу, керівні органи партій не є ґендерно збалансованими – як на центральному, так і на регіональному рівні. Жінки очолюють тільки 12,8% обласних осередків. Серед 132 партій, що взяли участь у місцевих виборах, тільки в 23 випадках центральні органи партії очолює жінка, або жінка є одним з керівників (17,4%).

КВУ закликає політичні партії бути більш відкритими до залучення жінок до керівних органів партії як на центральному рівні, так і на рівні місцевих осередків. Активна участь жінок у внутрішньопартійній діяльності в перспективі сприятиме ширшому представництву і у місцевих радах.

5. Низький рівень представництва жінок в місцевих органах влади, що обираються, не пов'язаний із небажанням жінок йти в політику. КВУ робить висновок про існування потенціалу жінок, зацікавлених в участі у виборах та політичному житті. За результатами моніторингу, від 26 до 36% кандидатів до міських та обласних рад були жінками. В середньому, жінки-депутатки міських рад попереднього скликання балотувались повторно частіше, ніж чоловіки. Більша частина жінок-кандидаток в міські голови була самовисуванками, і відсоток самовисуванок серед кандидаток був вищим, ніж серед кандидатів чоловіків.

КВУ рекомендує партійним осередкам запрошувати таких жінок до співпраці.

6. Переважна більшість партій дотрималась квоти при формуванні списків кандидатів до обласних рад та рад м. Києва та міст-обласних центрів.

В середньому, рівень представництва жінок в списках до обласних рад по всій Україні дорівнював 29,6%. Норма про квоту була дотримана у 195 списках з 318.

Рівень представництва жінок в списках до міських рад м. Києва та міст-обласних центрів по всій Україні дорівнював 32,1%. Норма про квоту була дотримана у 310 списках з 430.

Партії рідше дотримувались квоти при поданні списків до обласних рад.

КВУ закликає партії свідомо дотримуватись квоти незалежно від недоліків законодавства.

7. Представництво жінок серед лідерів списків (11,5%, або 86 з 748 списків) не пропорційне представництву жінок загалом у списках на рівні 30,8%. Тільки 34 партії з 132, що брали участь у виборах, висували жінок в лідери списків, що отримували гарантований мандат за умови подолання партією виборчого бар’єру.

КВУ закликає партії активніше висувати та підтримувати жінок-лідерів як на виборах, так і в партійній діяльності – це потенціал розвитку партій, який не використовується.

8. В більшості областей, а також міст-обласних центрів агітація на підтримку жінок-кандидатів в депутати значно поступалась агітації на підтримку кандидатів чоловіків.

Присутність жінок-кандидатів у зовнішній рекламі (білборди, плакати, реклама в ЗМІ, агітаційні намети тощо) на рівні 15% від чоловіків не була пропорційною їх представництву у списках (в межах 26 — 36%). Значна частина партійної агітації була присвячена кандидатам — лідерам списків, серед яких жінки були мало представлені.

КВУ закликає партії надавати пропорційну фінансову та організаційну підтримку всім кандидатам для проведення агітації, щоб забезпечити рівні можливості чоловікам та жінкам бути обраними.

9. Перед виборами 25 жовтня, активна агітаційна кампанія з використанням зовнішньої реклами на підтримку жінок-кандидатів була відмічена спостерігачами КВУ в 11 містах-обласних центрах, на підтримку 15 кандидаток. В другому турі виборів міських голів, що відбувся 15 листопада в 18 обласних центрах та м. Києві, взяли участь 2 жінки-кандидатки. Обидві кандидатки проводили активну агітаційну кампанію, співмірну з кампаніями опонентів-чоловіків.

В жодному з 22 міст посаду міського голови не зайняла жінка. КВУ відмічає взаємозв’язок між активністю агітаційної кампанії на підтримку жінок-кандидаток та результатами виборів. Найбільше голосів виборців отримали саме ті кандидатки, які мали організаційну та фінансову підтримку з боку партій, що їх висували, активну зовнішню рекламу.

Активна участь жінок у виборчих кампаніях на посаду міських голів в 11 містах-обласних центрах є позитивним фактором, що потенційно може сприяти їх політичній кар’єрі та подавати приклад іншим на наступних виборах. Також позитивним фактором є одночасне балотування до складу місцевих рад. 8 з 15 жінок-кандидаток, що проводили найбільш активну кампанію, обрані до складу міських та обласних рад.

Участь жінок у другому турі, а також входження жінок в парші п’ятірки кандидатів за результатами першого туру свідчить про реальну можливість для жінок бути обраними на посаду міського голови великого міста.

КВУ закликає партії в майбутньому активніше висувати жінок в кандидати на посаду міського голови.

Навіть якщо партія не розглядає реальної можливості отримати посаду міського голови через брак підтримки виборців, одночасне балотування жінок-кандидаток на цю посаду та посаду депутата місцевої ради є розвитком лідерського потенціалу жінок-представниць партії.

10. В порівнянні зі складом міських рад попереднього скликання, ситуація з ґендерним балансом покращилась в 11 з 22 радах. Поріг в 30% було подолано тільки в одній міській раді. Середній рівень представництва жінок в міських радах за результатами виборів – 18,1%.

В порівнянні зі складом обласних рад попереднього скликання, ситуація з ґендерним балансом покращилась в 17 з 22 радах. Поріг в 30% не було подолано в жодній обласній раді. Середній рівень представництва жінок в обласних радах за результатами виборів – 15%. Порівняно із попередніми виборами, коли жінки отримали 12% мандатів в обласних радах, ситуація із ґендерним балансом несуттєво покращилась.

Такі результати не відповідають відсотку жінок серед кандидатів до відповідних рад. За статистикою, в кандидаток-жінок були вдвічі менші шанси бути обраними, ніж в кандидатів-чоловіків.

Прямої залежності між відсотком кандидаток та відсотком обраних не відмічено.

КВУ робить висновок, що пропорційне представництво жінок серед кандидатів (і забезпечення такого представництва за допомогою квоти) не є достатньою умовою для покращення ґендерного балансу в міських радах.

Статистичні відомості Центральної виборчої комісії створюють оманливе враження збалансованого представництва жінок і чоловіків в органах влади. Натомість, зберігається тенденція – чим вищий орган влади, тим менше представлені жінки.

Комітет виборців України наголошує, що виконання квот при реєстрації списків кандидатів є сприятливою, але недостатньою умовою для забезпечення рівних можливостей для жінок для участі в політичному житті.

КВУ закликає політичні партії, Верховну Раду України, громадянське суспільство до напрацювання стратегії для заохочення активної участі жінок у виборах та подолання фактичної нерівності. Така стратегія має включати додаткові заходи, крім квот.

КВУ рекомендує Центральній виборчій комісії в майбутньому виділяти ґендерну статистику по радах та головах різного рівня, щоб громадськість та органи влади  мали реальну картину представництва.

11. З 214 депутаток міських рад, обраних за результатами виборів, 13 (або 6,1%) були лідерами партійних списків. З 252 депутаток обласних рад, обраних за результатами виборів, 15 (або 5,9%) були лідерами партійних списків.

Для порівняння, серед 5552 жінок-кандидаток в міські ради, було 58 лідерів списків, тобто 1%. Серед 5425 жінок-кандидаток в обласні ради, було 28 лідерів списків, тобто 0,5%.

З одного боку, це свідчить про те, що закріплення за жінками місць в прохідній частині списку сприяє проходженню в місцеві ради. З іншого боку, 94% обраних жінок-депутаток отримали мандат завдяки підтримці виборців, а не закріпленому місцю в списку. В суспільстві є потенціал для підтримки жінок на обрані посади, навіть за умови відносно меншого за чоловіків-кандидатів ресурсного забезпечення агітації.

КВУ рекомендує Верховній Раді України при реформуванні виборчого законодавства розглянути різні механізми заохочення партій щодо залучення жінок до участі у виборах – від розширення «закритої» частини списку від 1 лідера до 3, з обов’язковим включенням до трійки представників обох статей, до механізмів заохочення або штрафування через зміну обсягу державного фінансування – для партій, які будуть його отримувати, тощо. Позитивним прикладом цього є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», який передбачає, що 10 % щорічного обсягу державного фінансування статутної діяльності політичних партій (близько 40 млн. грн.), розподіляються порівну між партіями, які за результатами парламентських виборів мають не більше 2/3 депутатів однієї статі.

Мультимедіа