Особливості проведення поствоєнних виборів у Косово за участю міжнародних спостережних місій уроки для поствоєнних виборів в Україні

Автор: Стажер: БУРУМЕО Ґабен, HEIP

Редактор: Наталія ЛИННИК, заступниця генерального директора, програмна директорка КВУ

1. Контекст і передумови міжнародного втручання

Після завершення війни в Косово у 1999 році територія опинилася під міжнародним управлінням відповідно до Резолюції 1244 Ради Безпеки ООН. В умовах повного розпаду інституцій, глибокої міжетнічної ворожнечі, руйнування правових норм та масових переміщень населення, проведення будь-яких виборів без залучення міжнародної спільноти було б технічно й політично неможливим.

Метою міжнародного втручання у виборчі процеси було не лише технічне адміністрування голосування, а й побудова довіри, створення демократичної культури, забезпечення безпеки та легітимності політичної влади у новостворених органах самоврядування.

2. Організаційна архітектура виборчого процесу

Головні актори:

  • Місія ООН в Косово (UNMIK) — мала верховенство в ухваленні правових норм, забезпеченні загального нагляду.
  • Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) — відповідала за організацію та адміністрування виборів, створення ЦВК, підготовку виборчого реєстру, тренінги персоналу.
  • Центральна виборча комісія (CEC) — створена під егідою ОБСЄ, але з залученням місцевих представників і представників меншин.
  • Інші спостережні місії — включно з Європейським Союзом, ENEMO, місцевими НУО.

Цей комплексний підхід створив модель "керованої демократії", де вибори стали інструментом постконфліктної стабілізації під повним контролем міжнародної спільноти.

3. Цілі міжнародних спостережних місій

Місії міжнародного спостереження в Косово переслідували такі стратегічні цілі:

  • Забезпечити технічну чесність і прозорість процесу.
  • Захистити права меншин, зокрема сербської та ромської спільнот, на участь у виборах.
  • Надати міжнародну легітимність результатам виборів.
  • Моніторити відповідність стандартам ОБСЄ, Ради Європи, ООН.
  • Сприяти зменшенню політичної напруги й міжетнічної конфронтації.

4. Особливості та інновації у проведенні виборів

Поетапність проведення виборів:

  • 2000 — перші муніципальні вибори.
  • 2001 — вибори до Тимчасових інституцій самоврядування.
  • 2004 — наступні загальнонаціональні вибори в умовах часткового бойкоту сербів.
  • 2007 і 2010 — вибори з активним залученням міжнародних місій спостереження.

Етнічна інклюзія:

  • Забезпечення квот для меншин у ЦВК та парламенті.
  • Підтримка кампаній залучення сербських виборців, зокрема через сербські медіа.

Технічна інфраструктура:

  • Розробка спеціального виборчого реєстру з нуля.
  • Централізоване навчання спостерігачів.
  • Програми виборчої освіти через RTK та інші медіа.

5. Основні виклики міжнародних місій

Сприйняття інституцій як "імпортованих":

Місцеве населення, особливо сербська громада, часто вважало вибори нелегітимними, а міжнародних спостерігачів — упередженими.

Обмежений вплив на реформи:

Багато рекомендацій міжнародних місій (особливо ENEMO після 2010 року) залишалися невпровадженими через брак політичної волі.

Проблеми координації:

Між UNMIK, ОБСЄ, ЄС та іншими органами часто виникала конкуренція повноважень, що створювало фрагментованість підходу до моніторингу.

6. Наслідки та значення

Участь міжнародних спостережних місій у виборах у Косово:

  • Створила прецедент ефективного міжнародного адміністрування виборів у постконфліктній зоні.
  • Сприяла розбудові довіри до інституцій серед албанської більшості, але не завжди серед меншин.
  • Забезпечила базову стабільність і транзит до формальної демократії.
  • Водночас породила довготривалу залежність від зовнішньої допомоги та сповільнила еволюцію національного суверенітету у виборчій сфері.

Висновок

Вибори у Косово за участю міжнародних спостережних місій стали ключовим інструментом миротворення та інституційного становлення після війни. Їхній успіх полягав у забезпеченні прозорості, мінімізації конфліктів і створенні механізмів інклюзивного представництва. Водночас, складна природа зовнішнього контролю поставила під питання глибину демократизації та автономію місцевих інституцій. Для переходу до повноцінного самоуправління необхідна стратегія поступової передачі відповідальності та інституційна зрілість.

 

 

Використана література:

  • UNMIK. United Nations Interim Administration Mission in Kosovo. https://unmik.unmissions.org
  • OSCE Mission in Kosovo. https://www.osce.org/mission-in-kosovo
  • ENEMO. Final Report: 2010 Kosovo Assembly Elections. https://enemo.org/mission/parliamentary-elections-in-kosovo-2010
  • European Union Election Observation Missions. Kosovo 2010 General Elections Report. https://www.europarl.europa.eu/cmsdata/212655/Election_report_Kosovo_12_December_2010.pdf
  • Paris, Roland. (2004). At War’s End: Building Peace After Civil Conflict. Cambridge University Press.
  • Carothers, Thomas. (2002). The End of the Transition Paradigm. Journal of Democracy, 13(1), 5-21.
  • Ottaway, Marina. (2003). Democracy Challenged: The Rise of Semi-Authoritarianism. Carnegie Endowment for International Peace.